Від Голлівуду до NASА: українці в історії США

Як емігранти з України впливали на американську науку, культуру та технології

США протягом століть були країною можливостей для мільйонів емігрантів з усього світу, зокрема й з України. Хтось тікав від воєн, погромів, репресій і бідності, хтось шукав свободи і простору для реалізації власного таланту. За океан їхали науковці, митці, робітники, селяни – люди різного соціального походження та різних поколінь. Їхали галичани, лемки, харків’яни, кияни, одесити… У Сполучених Штатах вони будували компанії, створювали нові технології, змінювали науку, культуру, авіацію, космічну галузь і навіть сам образ Америки ХХ століття. Дехто з них назавжди увійшов до американської історії. Їхні долі були різними, але всіх їх поєднувало одне – коріння, пов’язане з Україною. Згадаймо лише декого з тих, хто допомагав розбудовувати Америку.

НАУКА Й ТЕХНОЛОГІЇ

Степан (Стівен) Тимошенко
Степан (Стівен) Тимошенко

► Степан (Стівен) Тимошенко (1878–1972) – видатний інженер ХХ століття, якого вважають засновником сучасної прикладної механіки та опору матеріалів. Народившись на Чернігівщині в родині колишнього кріпака, він здобув освіту в Санкт-Петербурзі, викладав у провідних технічних закладах Російської імперії та Німеччини, а після революційних потрясінь емігрував до США. У 1920-х роках Тимошенко працював інженером-дослідником у Філадельфії та компанії Westinghouse Electric, а згодом повернувся до академічної діяльності. Він справив суттєвий вплив на американську інженерну освіту, виховавши покоління фахівців у Мічиганському та Стенфордському університетах. Його підручники з механіки та теорії пружності, перекладені 36 мовами, стали класикою, їх десятиліттями використовували в університетах усього світу. Тимошенко прагнув поєднати математичну теорію з практичними інженерними завданнями – і саме це зробило його праці революційними для американської науки й промисловості. Не можна не згадати братів Степана Тимошенка: архітектора Сергія – міністра транспорту УНР та учасника Другого зимового походу 1921 року та економіста Володимира, які також емігрували до США. Останній викладав економічні науки в Мічиганському та Стенфордському університетах, Сергій займався будівництвом. Його син Олександр теж був архітектором – будував метро у Вашингтоні та хмарочоси в Нью-Йорку.

Ігор Сікорський
Ігор Сікорський

► Ігор Сікорський (1889–1972) – один із піонерів світової авіації та творець американського вертольотобудування. Народився в Києві, навчався у Київському політехнічному інституті й уже у 24 роки створив легендарний чотиримоторний літак «Ілля Муромець». Після більшовицького перевороту емігрував до США, де у 1923 році заснував компанію Sikorsky Aircraft. Саме Сікорський перетворив вертоліт з експериментальної машини на практичний транспортний засіб, що змінив військову, рятувальну та цивільну авіації. Першим дітищем Сікорського на північноамериканському континенті був великий двомоторний літак S-29, але невдовзі інженер перекваліфікувався на легку авіацію, сконцентрувавшись переважно на літаках-амфібіях, а з кінця 1930-х років – на вертольотобудуванні. У США Сікорський створив 17 базових типів літаків і 18 вертольотів. Від часів Дуайта Ейзенхауера й донині президенти США літають на гелікоптерах, створених компанією Sikorsky. Постать Сікорського стала символом того, як талант з України допоміг сформувати технологічну міць Америки.

Георгій (Джордж) Кістяківський
Георгій (Джордж) Кістяківський

► Георгій (Джордж) Кістяківський (1900–1982) – американський учений українського походження, один із творців атомної бомби США та впливовий радник з питань науки й безпеки. Народився в Боярці в родині знаних українських інтелектуалів: його батько Богдан Кістяківський був академіком УАН. Після арешту більшовиками Кістяківський емігрував до США, де з 1930 року працював у Гарвардському університеті. Під час Мангеттенського проєкту він очолював відділ вибухових речовин у лабораторії Лос-Аламоса та зробив вагомий внесок у створення американської ядерної зброї. Саме Кістяківський відповідав за так звані вибухові лінзи – надзвичайно складну систему синхронізації вибуху, без якої плутонієва бомба просто не спрацювала б. Фактично він був одним із ключових людей, які зробили можливим вибух у Триніті та бомбу Fat Man. У 1959–1961 роках був науковим радником президента Ейзенхауера і виступав за міжнародний контроль над ядерними випробуваннями та поступове роззброєння. Автор понад 150 наукових праць, Кістяківський став одним з українців, які суттєво вплинули на розвиток американської науки, оборони та глобальної безпеки ХХ століття. Він мав репутацію дуже харизматичного викладача в Гарвардському університеті. Студенти згадували його як блискучого лектора із чудовим гумором і майже театральною манерою викладання. Його донька Віра Кістяківська теж стала відомою науковицею і першою жінкою-професором фізики в Массачусетському технологічному інституті.

Теодосій Добжанський
Теодосій Добжанський

► Теодосій Добжанський (1900–1975) – один із найважливіших генетиків ХХ століття та творців сучасної еволюційної біології. Він був центральною постаттю в галузі еволюційної біології завдяки своїй роботі з формування сучасного синтезу «Генетика та походження видів» (1937). Саме Добжанський допоміг поєднати дарвінівську теорію еволюції з генетикою Менделя. До нього ці напрями існували майже окремо, а він довів, що еволюція відбувається через зміни в генах популяцій. Добжанський народився в Немирові в польсько-українській родині. У 27 років емігрував до США. Більшу частину кар’єри провів у Колумбійському та Рокфеллерському університетах, де виховав цілу школу генетиків. Його дослідження мушок-дрозофіл стали класикою експериментальної генетики. Добжанський –  один із тих учених, які перетворили США на світовий центр генетики та біологічних досліджень у повоєнну добу. Він був противником расизму та біологічного детермінізму. Після Другої світової війни активно виступав проти псевдонаукових теорій про «вищі» та «нижчі» раси, наголошуючи, що генетичне різноманіття є природною основою розвитку людства. Його знаменита фраза – «Ніщо в біології не має сенсу, окрім як у світлі еволюції» – стала фактично неофіційним девізом сучасної біології. Донька Теодосія Добжанського Софі Коу теж була відомою американською вченою, антропологинею та історикинею харчування доколумбової Америки.

► Любомир Романків (1931–2024) – українсько-канадсько-американський інженер, один із творців технологій, без яких неможлива сучасна комп’ютерна революція. Уродженець Жовкви на Львівщині, після Другої світової війни емігрував на Захід, а згодом став провідним інженером компанії IBM, де пропрацював понад пів століття. Саме його розробки у сфері магнітного запису та магнітних головок зробили можливим створення сучасних жорстких дисків і персональних комп’ютерів. Недарма Романківа називають одним із тих, без кого не було б епохи Apple і цифрового світу в його сучасному вигляді. За життя він запатентував 67 винаходів та опублікував понад 150 наукових праць, а також виховав покоління інженерів для IBM. Маючи світове визнання, Романків завжди наголошував на своєму українському походженні й згадував, що його родина була змушена тікати від радянської окупації, рятуючись від репресій.

Михайло Яримович
Михайло Яримович

►  Михайло Яримович (1933) – американський інженер українського походження, учасник космічної ери США. Народився у родині тернополян, які після Другої світової виїхали до Америки. Його дослідження допомагали перетворювати космічні проєкти з фантастики на інженерну реальність. У час, коли Сполучені Штати змагалися з СРСР за першість у космосі, Яримович працював у NASA над програмою «Аполлон» та був одним із системних інженерів проєкту польоту людини на Місяць. Колеги про нього жартома говорили: «Той, хто не пустив москалів на Місяць». Згодом він став науковим радником ВПС США, працював із НАТО та керував міжнародними аерокосмічними дослідженнями. Його праці з аеродинаміки й космічних технологій допомагали формувати нове покоління космічних програм – від орбітальних станцій до міжпланетних проєктів. За внесок у розвиток американської науки й оборонних технологій Яримович був відзначений найвищими цивільними нагородами ВПС США.

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер
Гайдемарі Стефанишин-Пайпер

► Гайдемарі Стефанишин-Пайпер (1963) – астронавтка NASA, офіцерка ВМС США та учасниця космічних місій шатлів. Вона здійснила два польоти в космос і п’ять виходів у відкритий космос, ставши однією з найвідоміших американських астронавток українського походження. Стефанишин-Пайпер здобула інженерну освіту в Массачусетському технологічному інституті, служила у військово-морському флоті США й у 1996 році була відібрана до загону астронавтів NASA. Її історія стала втіленням американської мрії: батько астронавтки, уродженець Львівщини, після Другої світової війни опинився в США як вимушений емігрант – колишній остарбайтер, а його донька згодом полетіла в космос. Вирісши в активному українському середовищі Міннеаполіса, вона залишалася членкинею Пласту, розмовляла українською мовою й неодноразово наголошувала на своєму українському походженні. Її кар’єра стала прикладом того, як діти українських емігрантів долучалися до найамбітніших американських наукових і космічних програм.

КУЛЬТУРА

► Варвара (Барбара) Каринська (1886–1983) – уродженка Харкова, легендарна художниця з костюмів, яка змінила естетику американського балету ХХ століття. Вона стала авторкою сучасної балетної пачки «пудра-пуф», що здійснила справжню революцію в сценічному костюмі. Після еміграції до США Каринська понад пів століття працювала з провідними театрами й хореографами Америки, але найвідомішою стала її співпраця з Джорджем Баланчиним, для якого створила костюми до понад 70 постановок New York City Ballet. Вона також працювала для Голлівуду, створюючи образи для Марлен Дітріх, Інгрід Бергман, Джуді Гарленд, Вів’єн Лі. У 1948 році Каринська здобула премію Academy Awards, а згодом була удостоєна престижної танцювальної премії Capezio. Її роботи поєднували витонченість, практичність і рух, формуючи візуальну мову американського балету на десятиліття вперед.

► Олександр Архипенко (1887–1964) – український та американський скульптор, один із піонерів кубізму. Після навчання в Києві він переїхав до Парижа, де увійшов до кола європейського авангарду, а з 1923 року жив і працював у США. Архипенко один із перших почав використовувати порожній простір як частину скульптури, поєднуючи форму, рух та абстракцію. У Нью-Йорку він став важливою постаттю американського модернізму, заснував власні мистецькі школи та викладав у провідних університетах США. Його роботи експонувалися у найбільших музеях світу, зокрема в Музеї мистецтва Метрополітен. Архипенко залишив понад тисячу скульптур і творів живопису, які стали частиною класики світового авангардного мистецтва.

► Дмитро Тьомкін (1894–1979) – один із найвідоміших композиторів класичного Голлівуду та творців американської кіномузики ХХ століття. Народився в Кременчуці на Полтавщині в єврейській родині, навчався у Петербурзькій консерваторії. Саме тоді він уперше почув американську музику – регтайм, блюз – і був зачарований нею. Після еміграції до США наприкінці 1920-х років Тьомкін став одним із провідних композиторів Голлівуду, написавши музику до понад 140 фільмів. Найбільшу славу йому принесли саундтреки до стрічок «Рівно опівдні», «Високий і могутній», «Старий і море», «Це чудове життя». Особливо успішно працював у жанрі вестерну, поєднавши симфонічну традицію з музичною поетикою американського Заходу. На запитання, як йому вдалося так тонко відчути дух вестернів, Тьомкін відповідав: «Бо степ є степ», нагадуючи, що родом він з України. Композитор був 22 рази номінований на премію Academy Awards і чотири рази став її лауреатом, а його музика до «Рівно опівдні» увійшла до списку найкращих саундтреків в історії американського кіно.

► Джек Пеланс (Володимир Палагнюк, 1919–2006) – голлівудський актор українського походження, зірка американських вестернів і володар «Оскару». Народився в родині українських емігрантів із Галичини, які працювали на шахтах Пенсильванії. Під час Другої світової служив пілотом бомбардувальника, а після війни завдяки ветеранським пільгам вивчав акторське мистецтво у Стенфордському університеті. Його кар’єра почалася на Бродвеї поруч із Марлоном Брандо, а згодом Пеланс став однією з найупізнаваніших постатей Голлівуду. Хриплуватий голос, харизматична зовнішність і сильна екранна присутність зробили його ідеальним виконавцем ролей ковбоїв і лиходіїв. Найбільше визнання акторові принесла комедійна роль у фільмі «Міські піжони», за яку він отримав «Оскар» у 1991 році. Особистість світової слави, Джек Пеланс завжди наголошував, що в нього українське походження.

► Квітка Цісик (1953–1998) – американська співачка українського походження, чий голос став одним із символів рекламної Америки 1980-х років. Народившись у Нью-Йорку в родині українських емігрантів, вона здобула музичну освіту в нью-йоркській консерваторії та рано почала професійну кар’єру. Під псевдонімом Кейсі Цісик виконувала рекламні джинґли для найбільших американських компаній, зокрема Ford та Coca-Cola, а також співпрацювала з провідними музикантами США, серед яких і Майкл Джексон. Саме її вокал звучить у пісні You light up my life, що здобула «Оскар». Водночас Цісик залишалася глибоко пов’язаною з українською культурою: її українськомовні альбоми стали знаковими для української діаспори в усьому світі. Поєднавши американську попкультуру й українську ідентичність, вона стала однією з найвідоміших українок у музичному просторі США.

► Павло (Пол) Плішка (1941–2025) – американський оперний співак світового рівня, один із найвидатніших басів свого покоління. Протягом понад 50 років він був зіркою Метрополітен-опери, де виконав 88 партій і взяв участь у 1672 виставах. Плішка прославився потужним і виразним голосом, бездоганною дикцією та яскравою акторською майстерністю, особливо у творах Джузеппе Верді. Його кар’єра тривала з 1967 до 2018 року, а виступи проходили на найпрестижніших сценах світу – від королівського Ковент-Гардена до Ла Скала. Батьки співака були дітьми українських емігрантів, які прибули до США на початку ХХ століття й працювали на вугільних шахтах. Ім’я Плішки внесено до Зали слави великих американських оперних співаків у Філадельфії. Його вважають одним з артистів, які уособлювали золоту епоху американської опери другої половини ХХ століття.

БІЗНЕС І ТЕХНОЛОГІЇ

► Володимир (Вільям) Джус (1895–1964) – українсько-американський інженер і промисловець, засновник компанії Dzus Fastener Company. Народившись у селі Чернихівці на Тернопільщині, підлітком емігрував у Нью-Йорк, де швидко проявив талант винахідника. У 1930-х роках Джус створив революційне кріплення швидкої дії для авіації («замок Джуса»), яке згодом почали використовувати в автомобільній та військовій промисловостях. Під час Другої світової війни замки Джуса встановлювали майже на всі літаки країн антигітлерівської коаліції, а попит на них сягав мільйонів одиниць на рік. Його підприємства створили сотні робочих місць у США, зокрема для українських емігрантів. Досягнувши успіху, Джус підтримував освіту, благодійність та українську громаду в Америці. Він став засновником і першим президентом Українського інституту в Америці – однієї з найвідоміших українських інституцій у США. «Перешкоди стануть мізерними, якщо дивитися на них з вершини любові до справи, до якої ви доклали своїх рук», – такою була його життєва настанова. Він любив батьківщину, а в Америці цінував свободу – найвище благо для людини.

► Макс Левчин (1975) – американський ІТ-підприємець, співзасновник платіжної системи PayPal та один із представників покоління техновізіонерів Кремнієвої долини. Киянин із російськомовної єврейської родини, після розпаду СРСР емігрував з батьками до США, де закінчив Іллінойський університет. Наприкінці 1990-х років Левчин разом із Пітером Тілем створив компанію, яка згодом перетворилася на PayPal – революційний сервіс електронних платежів, що змінив онлайн-комерцію у світі. Саме PayPal став одним із символів ранньої цифрової економіки та основою для розвитку сучасних фінансових технологій. Левчин також відіграв важливу роль у створенні систем захисту від шахрайства в інтернет-платежах і був одним із піонерів технології CAPTCHA. Після успіху PayPal він заснував кілька нових технологічних компаній, зокрема Affirm, а також став одним із перших інвесторів Yelp. Його неодноразово вносили до списків найвпливовіших інноваторів Америки, а у 2026 році Forbes додав Левчина до переліку найуспішніших self-made підприємців США.

► Ян Кум (1976) – американський програміст і мільярдер, співзасновник месенджера WhatsApp. Майбутній підприємець народився в єврейській родині в Києві, виріс у Фастові, а після розпаду СРСР емігрував з родиною до США. Зацікавившись програмуванням, Кум працював у Yahoo!, де познайомився з майбутнім партнером Браяном Ектоном. У 2009 році вони створили WhatsApp – простий і зручний сервіс обміну повідомленнями, який швидко став одним із найпопулярніших у світі. У 2014 році Facebook придбала WhatsApp за 19 мільярдів доларів – це була одна з найбільших угод в історії технологічної індустрії. Кум став одним із найуспішніших підприємців Кремнієвої долини та відомим американо-ізраїльським філантропом, підтримуючи освітні, медичні й технологічні проєкти. Його історія – приклад шляху емігранта з пострадянської України до вершини американського цифрового бізнесу.

► Юрій Гогоці (1961) – українсько-американський науковець, провідний фахівець у галузі наноматеріалів, енергетики та хімії матеріалів. Випускник Київського політехнічного інституту, у 25 років він здобув ступінь доктора наук з хімії, ставши наймолодшим доктором наук в Україні. На початку 1990-х років, після розпаду СРСР, одним із перших українських стипендіатів поїхав на Захід. Відтоді працює у США та Європі, а нині є професором Дрексельського університету  у Філадельфії. Гогоці – один із найцитованіших учених світу: його праці у сфері нанотехнологій, суперконденсаторів і нових вуглецевих матеріалів згадували понад 300 тисяч разів. Дослідження вченого допомогли створити нове покоління систем накопичення електроенергії, що використовуються в сучасних електроніці, енергетиці та екологічних технологіях. Науковець також працює над технологіями опріснення води та застосуванням наноматеріалів у біомедицині. За свої відкриття Гогоці обраний до провідних міжнародних наукових товариств і увійшов до списків найвпливовіших дослідників світу.

Тож, як бачимо, наші колишні краяни, які зважилися на подорож через океан, мали різні долі, різні погляди й по-різному визначали власну ідентичність. Але всі вони стали частиною американської історії – і водночас залишилися частиною історії України.

Світлана Шевцова, Київ
Фото: encyclopediaofukraine.com, nau.edu.ua, Los Alamos National Laboratory, Qhuang75, encyclopediaofukraine.com, Morgan Sherwood (flawedartist), Tech.eu Photostream. Jan Koum, Центр матеріалознавства, wikipedia, КПІ

20.06.2026


Поделиться:
Комментарии
Имя *
Email *
Комментарий *