Художник Валерій Франчук прославляє українські села та рідний край на власних полотнах. Його квітучий шлях митця почався зі звичайних мрій та малюнків у шкільних зошитах рідного брата. Розгледівши талант Валерія, батьки допомагали у його розвитку. Шкільні газети, конкурси малюнків і, навіть, батьківська хата - усе було розмальовано руками сучасного майстра. Далі хлопець вирішив податися на платні курси художників. Знайшов пару робіт і подав на конкурс. Звісно, його не зарахували, але вже через десять місяців лише мені одному з 36 курсантів дали можливість зробити першу персональну виставку. Звичайно, я малював свою зелену Славуту.
"Велике натхнення отримую з дитячих спогадів, де мати порається на городі, навкруги усе таке зелене і квітуче, де я малий не знав горя і проблем... Звечора і зранку молюся, щоб ніхто не зателефонував і не довелося кудись бігти. А взагалі, я художник цілодобовий. Поставив біле полотно і там уже живу. Якщо маю задум, маю це завершити. Якщо не закінчив роботу сьогодні, то завтра це вже буде щось інше", - розповідає митець.
Своїми працями в сучасному мистецькому житті Валерій Франчук вносить яскравий самобутній вклад у зведення величного Храму духовної культури України. Його творчість наповнена любов'ю і небайдужістю до України, а полотна позначені глибоким натхненням несуть у собі величезну енергетику добра та щирість високих почуттів.