Танець Великого Гетсбі

Всесвітньовідомий роман американського письменника Френсіса Фіцджеральда «Великий Гетсбі» постає у різноманітних формах художнього самовираження.

Історію про кохання, яке стало сенсом життя молодого Джея Гетсбі та допомогло втілити найамбітніші мрії, постійно переповідають усе нові автори – через різні види мистецтва. З останніх прочитань – хореографічна інтерпретація Дуайта Родена (2014). Це один із трьох проектів танцювальної трупи Д. Матвієнка, які встиг побачити український глядач (згадаймо романтичний Radio&Juliet на музику хітів гурту Radiohead та біблейську історію Stabat Mater Дж. Перголезі).

Режисер-постановник вистави – Д. Роден. У хореографічному вирішенні митець поєднав риси класичного балету із сучасною пластикою: «Мій стиль рухів змішаний, він має класичну основу, але є дуже сучасним у своєму підході. У цій роботі набагато більше жестикуляційних рухів, аніж зазвичай, оскільки я хотів внести до постановки елементи буденних, звичних рухів, аби надати їм реалістичності та зробити ближчим глядачеві».

Створюючи лібрето, хореограф орієнтувався як на літературне першоджерело, так і на популярну кінострічку. Мабуть, використав оригінальні відеодекорації, що мають свою драматургію. Так, відоме «зелене світло», що долинає із розташованого вдалині дому Дейзі та символізує недосяжний образ коханої, присутнє у всіх сольних сценах головного героя. Наприкінці ж на відеотлі відбувається затемнення: величезна куля, схожа на місяць, закриває промені, подібно як любляче серце Гетсбі стикається із холодною відмовою.

Трупа ділиться на вісьмох солістів, які втілюють головних персонажів, та кордебалет, що імітує безкінечний потік гостей у домі мільйонера. Постановку прикрашають яскраві та ефектні масові сцени. В більшості з них сюжет відтворено узагальнено, що створює враження зупинки в драматургічному розвитку. Це компенсується їх видовищністю – по сцені розлітаються доларові банкноти, виблискують стильні вбрання, у розпал танцювальної феєрії виконавці розгойдуються на люстрах-декораціях, вистрілюють святкові гірлянди! На фоні таких пишних, урочистих вечірок і розвивається особиста драма героїв.

Музичне оформлення спектаклю, написане Костянтином Меладзе, дещо еклектичне, що пояснюється авторським баченням: «Я позначаю її як таку собі суміш стилів. Це наче змішати в одній виставі музику до трьох різних за стилем балетів – П. Чайковського, Дж. Гершвіна та І. Стравінського».

Також відчуваються інтонаційні впливи початку ХХ століття – раннього американського джазу та тогочасної естради. Таким чином підкреслено епоху, коли, власне, і відбуваються події роману.



Галина Дуб, «Музика»