Як генія українського живопису намагалися "викрасти"
Никифор Дровняк зумів прославити свою країну на весь світ.
Його біографія - готовий сценарій для фільму: позашлюбний син покоївки, напівбожевільний, не вмів розмовляти до 16 років. Здавалося б, Никифор Дровняк приречений на долю бродяги. А ось і ні. В цілому мистецтвознавці нарахують 40000 його картин. Перший пензлик художник виготовив сам - з щітки для гоління, коли працював прибиральником в перукарні. Полотен або дорогих олійних фарб не любив. Малював шкільної аквареллю на аркушах паперу, шматках картону або обкладинках зошитів. Замість того, щоб змочувати кисть у воді, слинив його. Поруч неодмінно стояла табличка «Просив би господа про допомогу і підтримку для бідного каліки, кто чем может!».
Хтось кидав кілька монет, дякував картиною. Їх, правда, зазвичай викидали або використовували для розпалювання дров. Так могло тривати вічно, але доля підготувала сюрприз. Якось перед Никифором зупинився відомий польський художник, який розгледів у дитячих малюнках українця - шедеври наївного малярства.
Вже через деякий час, роботи невідомого лемка, що навіть не знав свого прізвища, з'являться в галереї Парижа. Його ім'я все частіше можна було побачити в пресі, почути в розмовах на богемних виставках. А ось вдома він і далі просто дивний жебрак.
Після Другої світової війни його звинуватили у співпраці з УПА. Начебто Никифор намалював повстанцям карту свого міста.
А у 1947 році, як і тисячі етнічних українців художник став жертвою операції «Вісла». Його вивезли подалі від українського кордону. Куди саме, так ніколи і не сказав, але на картинах з'явилося море.
Він подолав понад 700 кілометрів і таки повернувся в своє рідне місто Криниця. При цьому пішки. І так три рази. Після не чіпали. Тим більше, що слава про геніального українця дійшла нарешті й до польської влади.
Жителі ніяк не могли повірити, що до їх "дивака" приїжджають галеристи і благають продати хоч кілька картин. Забирають з-під пензля ще мокрі листи. Роботи Никифора об'їхали майже всі європейські столиці.
У своїх творчих пошуках Никифор керувався християнською філософією. Біблійна тема - одна з провідних в його живопису (зокрема, серія «Молитовник»). Багатою є його спадщина і світської теми: Никифор розгорнув перед глядачами сотні картин, які розповідають про життя українських лемків та їхньої батьківщини - Лемківщини.
У 1962 році художникові потрібна була закордонна віза. Поляки вирішили скористатися моментом і переписати національність Никифора, а заодно додали прізвище Криницький. У нього принаймні 17 імен, під якими фігурував у мистецтвознавчих книгах всього світу. Наприклад: «Никифор з Криниці», «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Матейко з Криниці», «Майстер з Криниці», «Лемко Никифор».
Так і увійшов в історію дивний художник як поляк, якби лемки НЕ розкопали в церковній книзі Ім'я художника - Єпіфаній Дровняк.
До речі, під кінець життя талановитий жебрак зібрав 300 000 злотих.
Картини Никифора Дровняка порівнюють з найкращими зразками української примітивізму XVI-XIX ст. - Безіменними авторами «Козака Мамая», ікон і побутових портретів, малюнків на склі та ксилографій; його прізвище стоїть поруч з іменами К. Білокур, М. Піросманашвілі, М. Примаченко, А. Руссо.
Твори Никифора написані під впливом українського народного мистецтва, відрізняються декоративною виразністю малюнка, тонким почуттям колориту, контрастністю кольорів, ритмічністю.
Дровняк ніколи не бував в мегаполісах, не літав літаками, проте на його картинах постають величні хмарочоси, цілі міста зображені з висоти пташиного польоту; не був одружений, не мав романів з жінками, а малював вишукану ... порнографію; «Проектував» квітучі міські квартали, перетворюючи похмурі сірі будівлі на розкішні букети з рослин і квітів.
