Від українського мрійника до паризького маестро: Мистецький шлях Василя Хмелюка

"Кожен, хто дивиться на картини Василя Хмелюка

відчуває їх, як чудодійний бальзам, що зцілює душу"

Олександр Федорук

 

Василь Хмелюк був талановитим молодим мрійником, який був частиною Української Народної Республіки (УНР). Під час другої хвилі мистецької еміграції він та його старший брат Ілля, який був вояком УНР, змушені були покинути батьківщину. У віці 17 років Ілля поїхав до Праги, а Василь - до Кракова, де отримав першу професійну студію в Академії мистецтв.

Василь Хмелюк був талановитим художником-експресіоністом, який понад п'ятдесят років свого життя провів у Парижі. Він похований на Монпарнасі. Хоча він добре відомий серед експертів, його ім'я може бути не знайоме широкому загалу.

Хмелюку довелося обирати між двома пристрастями: поезією та малюванням. Він почав малювати у віці дев'яти років, і його батько, заможний інженер із села Жмеринка (Березівка), помітив талант сина і підтримав його, найнявши авторитетних вчителів і обладнавши для нього чудову художню майстерню.

Тарас Салига, завідувач кафедри літератури Львівського національного університету ім. І. Франка, написав доповідь під назвою «Празький експериментатор з Березівки», яка описує літературні пошуки та експерименти Хмелюка в галузі поезії. На думку Саліги, найбільшим досягненням Хмелюка в житті є його постійні експерименти. Формальна поетика творів Хмелюка здебільшого базується на його розумінні європейських естетичних тенденцій у літературі. Однак особистий шлях Хмелюка відрізняється. Про це свідчить його вірш «На смерть В. Крижанівського», написаний на честь талановитого художника, який загинув на емігрантській стежці.

Обговорюючи творчість В. Хмелюка, важливо розглядати як його поезію, так і живопис. У той час як його поезія часто демонструє виразні риси сюрреалізму, такі як розщеплення реальності, його живопис демонструє чудове відчуття кольору і нервові, експресивні мазки. Незважаючи на стислість його поетичної кар'єри, яка обірвалася через переїзд до Франції, живопис поглинув його повністю. Проте навіть це короткочасне захоплення цікаве для дослідників, оскільки допомагає представити Хмелюка як цілісне мистецьке явище. Важливо відзначити, що за різними «масками» Хмелюка проступає біль вигнанця, який плаче за батьківщиною, і його духовного двійника.

Василь Хмелюк - поет та ілюстратор, який належав до «празької поетичної школи». За короткий проміжок часу він створив три поетичні твори, які мистецтвознавиця Оксана Пеленська назвала «метеликами» у своїй статті «Три “метелики” українського авангарду». Пеленська підкреслює, що Хмелюк, разом з іншими представниками української мистецької школи, розробив нову візуальну перспективу в Празі і відіграв значну роль у формуванні українського книжкового мистецтва, яке з часом стало частиною європейського модерного мистецтва у 20-му столітті.

Закінчивши навчання у Празі в 1928 році, Василь Хмелюк назавжди залишив місто. Він стояв перед вибором між поезією та образотворчим мистецтвом, і врешті-решт обрав останнє. Олесь Нога, доцент Львівської академії мистецтв, розповів про активну участь українських митців у Парижі в першій половині минулого століття. Він особливо виділив українську громаду в Парижі, яка була пов'язана з такими відомими іменами, як О. Архипенко, М. Бойчук та М. Касперович. Кілька молодих талантів приєдналися до відомої «школи Бойчука» і виставляли свої роботи на багатьох виставках. Їхні роботи отримали схвальні відгуки французької публіки і створили фундамент для наступної мистецької хвилі українських талантів (30-50-ті роки), до якої належав і Василь Хмелюк.

У листі до рідних він так описував свої перші дні в Парижі: «Я малюю картини і ніколи не зупиняюся. На паризьких виставках мої роботи дуже добре сприймаються любителями мистецтва. Живу, як найбідніший з бідних - на даху. Сонце палить, але я все одно працюю по 10 годин щодня, хоча й не кожен день. Мушу нормально харчуватися, бо якщо маю кілька франків, то купую фарби. Нехай живе живопис і родина Хмелюків, яку ми намагатимемося прославити!»

Визнання художника

Найбільшою школою для молодого художника став сам мистецький Парнас з його музеями, незрівнянною архітектурою, бурхливим мистецьким життям і дивовижною свободою творчої діяльності, атмосферою свободи і розкутості. У живописі Хмелюка відчувається вплив французької школи мистецтва Європи, що поєднує в собі потужні течії західної та східної цивілізацій. Творчість Василя Хмелюка ввела українську художню культуру до світлого храму європейської культури. Невидимими нитками він увібрав найкращі сторінки французького живопису і зробив їх своєю духовною плоттю, своєю естетичною сутністю. З творчістю Василя Хмелюка були знайомі всі художники української еміграції. Його глибоко поважала вишукана паризька публіка і високо цінувала професійна критика. Зокрема, авторитетний французький критик Шарль Кюстлер описував живопис Хмелюка як «ефектну виставу», в якій сконцентровані всі найсвітліші сподівання людини.

Геніальність Василя Хмелюка втілена в портретах, пейзажах, кольорах і графіці. Його роботи з гордістю зберігаються у світових музеях та приватних галереях Парижа, Люцерна та Стокгольма.

Майже 58-річний життєвий і творчий шлях Василя Хмелюка обірвався 2 листопада 1986 року на Монмартрі. У своєму некролозі відомий графік, літературознавець і перекладач Святослав Гординський написав: «У Парижі помер Василь Хмелюк, видатний художник і творець. Його відхід у вічність пройшов майже непоміченим для української преси. А він був одним з найвизначніших представників української паризької школи малярства від початку 30-х років».

Персональні виставки проходили в паризьких галереях: А. Пойє (1936), Вольман (1935, 1938), Тессен (1942), Ж. Аллар (1946), Дюран-Рюель (1943, 1945, 1947, 1956, 1960, 1967, 1972), Полетт Журден (1950), в Лондоні (Редферн, 1944), Нью-Йорку (Дюран-Рюель, 1946 і 1948; Леонард Хаттон, 1962), Мюнхені (1958), Женеві (1980). У 1974 році брав участь у виставці «Російський погляд» у Гейдельберзі (ФРН).

У 1959 році одружився з іспанською моделлю Марією, яка успадкувала його роботи.

Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі. Його роботи представлені у Львівській галереї мистецтв, Музеї сучасного мистецтва в Парижі, музеях Люцерна, Стокгольма, Торонто, Нью-Йорка, Мюнхена та Філадельфії.

Як Василь Хмелюк підкорив французьку столицю

Першим, хто придбав деякі картини Хмелюка і виставляв їх на важливих виставках, був російський колекціонер Щукін. За рекомендацією Щукіна на яскравого українського колориста, який працював на перетині постімпресіонізму та експресіонізму, звернув увагу один з найвпливовіших паризьких маршалів Амбруаз Воллар, який був беззаперечним авторитетом серед колекціонерів і просував інших відомих художників, таких як Сезанн, Клеє, Матісс, Пікассо, Майоль та інші. У 1932-1939 роках Хмелюк провів 12 виставок по всьому світу, вісім з яких були персональними. Він став новою зіркою Парижа, його популярність поширювалася від салону до салону і від галереї до галереї. Хмелюк продовжував вчитися і насолоджуватися експресією кольору, пластикою композицій і концентрацією емоцій на полотні. На запрошення колекціонера Генріха Тіссена Хмелюк понад рік жив у Швейцарії, а в 1942 році в Інституті Тіссена відбулася велика персональна виставка робіт українського художника. У 1943 році потужна французька галерея Дюран-Рюель запропонувала йому дуже вигідний контракт, а після війни деякі картини Хмелюка придбав навіть французький уряд.

Успіх Хмелюка в арт-бізнесі незабаром, на Хмелюка звернули увагу й інші знатні клієнти. Зрештою, французький колекціонер Амбруаз Волар також виставив роботи українського художника у своїй галереї.

Між 1932 та 1939 роками Хмелюк провів дванадцять виставок своїх робіт у галереях Марселя, Варшави та Лондона. У своїй творчості Хмелюк не обмежував себе якоюсь конкретною темою, а малював портрети, пейзажі, натюрморти, а також займався графічним дизайном. Хоча його стиль переважно класифікують як постімпресіонізм, важко повністю описати глибину його творчості одним словом.

Виставка Василя Хмелюка в лондонській галереї Malab'Art

Сьогодні картини Хмелюка шукають численні колекціонери в Європі, а деякі роботи коштують десятки тисяч фунтів стерлінгів або євро. Наприклад, картина Хмелюка «Адвокат» нещодавно була продана за 50 000 фунтів стерлінгів на аукціоні в Лондоні. Художник користується попитом, оскільки був вихований «паризькою школою» живопису першої половини ХХ століття, яка робила акцент на чистому кольорі, і він використовував яскраві кольори у своїх роботах.

Після смерті художника його архів був недоступний, оскільки вдова сховала його і ні з ким не контактувала. Лише після її смерті спадкоємці отримали доступ до архіву та спадщини Хмелюка. Варто зазначити, що спадкоємці організували аукціон у передмісті Парижа, де продали всю його спадщину. На аукціоні також були присутні представники з України, і багато робіт Хмелюка зараз знаходяться в приватних українських колекціях.

Наразі в галереї Malab'Art експонується картина видатного художника Василя Хмелюка, яка демонструє унікальний стиль Хмелюка, що продовжує зачаровувати шанувальників та колекціонерів живопису.

09.05.2024


Поделиться:
Комментарии
Имя *
Email *
Комментарий *