Гарібальді та українці

6 травня 1860 р. Джузеппе Гарібальді з тисячею добровольців двома вітрильними суднами відплив із Генуї та через п’ять днів висадився в Сицилії. Похід «Тисячі», яка звільнила Південну Італію, забезпечив перемогу Італійської революції 1859—1860 рр.
Саме в цей час із латини та безлічі діалектів почала формуватися сучасна італійська мова. Італійці, які відвідували салон художника Миколи Ґе, чули там розмови українців і заздрили досконалості української мови.

У битві при Вольтурно відзначився українець лейтенант Лев Мечников, командуючи батареєю, «з успіхом відбивав атаки неаполітанської піхоти, коли закінчилися боєзапаси, підняв гарібальдійців у контратаку, але був вражений осколками ворожого снаряду». Лев Мечников із козацького роду Сподаренків, рідний брат єдиного українця лауреата Нобелевської премії Іллі Мечникова.

У 1862 році хірург Микола Пирогов працював у Німеччині, де написав працю «Основи загальної військово-польової хірургії» на 1100 сторінок. Тоді ж до знаменитого хірурга звернулися з проханням поїхати до Італії і врятувати ногу Джузеппе Гарібальді від ампутації, у кістці якої застрягла куля. Пирогов, ретельно оглянув рану, категорично відкинув пропозицію медичних світил.
І сталося диво: на двадцять п’ятий день лежання пацієнта куля наблизилася до поверхні рани й була вилучена, а через кілька днів поранений зміг ходити.
За це російський цар позбавив Пирогова персональної пенсії. Довелося хірургу працювати до самої смерті. Він переїхав до Вінниці, побудував у Вишні симпатичний будинок, аптеку, лікарню та висадив сад екзотичних рослин.

1867 Карикатура Ґарібальді, намальована Андре Жилем