"Спальний район" від Лукіна

Для тих, хто не встиг відвідати "Спальний район" Карась Галереї (9.06-28.06), пропонуємо огляд виставки постфактум.

 Микола Лукін – сучасний український художник родом із Одеси, де живе і працює понині. Обрані проекти: «Розтин Гулівера» (Одеський художній музей, 2012), «Горизонти темпоральності» (Інститут проблем сучасного мистецтва, 2013), «Нова українська мрія» (Мистецький Арсенал, 2014). Митець також брав участь у ІІ-й (2010) і  ІІІ-й (2013) Одеських бієнале сучасного мистецтва.

Серію «Спальний район» складають роботи 2013-2016 років, об’єднані спільною тематикою та алюзією до так званого спального району як соціокультурного феномену. Експліцитно під цим явищем вбачають власне житловий район міста, мешканці якого зазвичай працюють далеко від свого помешкання і повертаються додому пізно, а отже, буквально, – для сну. Втім, Лукін у своїй творчості досліджує не стільки саме поняття спального району в його вузькому значенні, а радше пов’язані з ним конотації: самотність, порожнечу, загубленість і замкненість людини, що виникають на ґрунті звичного для подібних районів стану напівсну.

«Спальний район – місце, де, власне, нічого не відбувається, нічого не розвивається. Це застигла територія, територія, що “спить”», – коментує митець. – «Цей простір абсолютно знеособлений, антиестетичний, спонукає до постійної дрімоти, астенії. Зображувані персонажі дуже умовно прив’язані до дійсності, що їх оточує, вони – сомнамбули».

Образи і символіка, що простежуються в роботах із серії, – спустошені території, знеособлені персонажі, експресивні кольори, – частина своєрідної системи знаків, запозичених із навколишньої дійсності. Елементи цієї системи переходять у творчості Лукіна від роботи до роботи. Деякі з образів залишилися у свідомості художника ще з раннього віку, як от: модульні «жилмасиви», літаки що летять, залишаючи позаду довгі хвости, як у комет чи безкраї соняшникові поля.