Пам'ять про Петлюру не згине. А от про Булгакова — значно послабне

Дуже часто чую аргумент: "От ті, хто з Булгаковим бореться, дуже схожі на його Шарікових та Швондерів".

Аргумент красивий, а головне дозволяє відчути ту емоцію, за яку люди Булгакова і люблять — мовляв, я тут красиве небидло з відтопиреними на всіх кінцівках пальчиками, а довкола мене чєрнь сплошная в скатертини сморкається.

Втім, є у цього аргументу і проблема. Він — повнісінька брехня.

Читайте також: Розколи в суспільстві: вигадка чи реальність

Ні, ті, хто зараз бореться з булгаковщиною, не схожі на Шарикових та Швондерів. Це суто технічно неправда. Вони схожі на інших негативних — ще більш негативних, ніж Шарікови та Швондери — героїв його творів. Пригадуєте?

"Мразь с хвостами на головах".

"Страшная, вопящая кутерьма".

"Серая туча со змеиным брюхом", що говорить на "проклятом языке", "гнусном языке, которого и на свете не существует".

Яких він розстрілював. Ну, себто не він, а його автобіографічний персонаж, доктор Яшвін. Сам Булгаков не розстрілював, звісно — основними рисами його характеру були боягузтво і пристосуванство, рішучість він залишав власним героям. Він "перемагав", розстрілюючи та обливаючи брудом тих, кого ненавидів, поза очі, на папері.

Так що свята правда. Булгакова низводять герої творів Булгакова. Просто не ті.

Характерно, що сам Михайло Опанасович забуття забороненим прийомом не вважав. "Память о Петлюре да сгинет", - писав він.

Іронічно, але пам'ять про Петлюру не згине. А от про Булгакова — значно послабне.

Ми ж постараємось.

* Публікується зі збереженням стилістики автора

Джерело

Про автора: Віктор Трегубов, український журналіст, блогер, публіцист та громадсько-політичний діяч

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.