Палац із краю чорних журавлів: Львівщина, яку не знаємо

"Еспресо.Захід" розповість  історію знаного панського маєтку

У межиріччі  Дністра та Свічі  за 82 км на південний схід від Львова і за 40 км на схід від Стрия є селище Журавно (Журавне). Кажуть, так воно називається через те, що колись тут селилися чорні журавлі. Та й місциною з сільським укладом життя воно було далеко не завжди. Дослідники стверджують, що тут колись тривали запеклі й жорстокі бої, вирішувалася доля правобережної України і творилася історія Європи.

Трошки з давньої історії Журавна

фото: Замки та храми України

Перша письмова згадка про це поселення датована 1435 роком. У книгах Галицького гродського суду за 1445 рік Журавно вже фігурує як містечко. Воно, до слова, в старовину було осередком видобутку та обробки алебастру - чудового та рідкісного мармуру, поклади якого тішили видобувників  уздовж лівого берега Дністра на горах, що називають "Бакоцино".

До кінця XV ст. Журавно належало родині Ходорівських-Журавнінських. 1468 року дідич поселення Ян Ходоровський (або Ян з Ходороставу) заснував у Журавному на ринку римо-католицьку парафію і побудував костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем'яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити.

На початку XVI ст. містечко перебувало в руках родини Реїв, а в другій половині знову повернулося до попередніх власників – Ходорівських-Журавнінських. Саме вони начебто збудували в місті невеликий оборонний замок, залишки якого простояли в Журавному до початку ХХ ст., а потім були розібрані. 

Пишуть, що замок звели у північно-західній частині міста над річкою. До міста вели чотири брами. Головною була Стрийська (або Західна) брама. На південь від неї йшла міська стіна, яка продовжувалася єврейською синагогою. Східну браму підсилював мурований костел з контрфорсами. З півночі місто захищали річка Дністер та стіни жіночого монастиря. Міські укріплення та замок у Журавному зафіксовані на карті Боплана. Маґдебурзьке право — з 1563 року

Легенди ходили про підземні ходи від замку аж до Бакочина, що пролягали під руслом Дністра. 

Далі містечком володіли Жолкевські, тоді Сапіги, аж поки у 1790 році  власником не став Адам Жебровський.  У цей час Журавно вже було великим торговим центр, мало бруковані каменем вулиці та муровані з каменю будингки. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб міста.

Найвидатніший уродженець Журавна

фото: Вікіпедія

4 лютого 1505 року в Журавні над Дністром народився Миколай Рей, якого вважають батьком польської літератури.  До Рея автори вже писали польською мовою, однак він першим увів у польську літературу розмовну мову.  відомого письменника, поета, перекладача, засновника польської літературної мови, якого ще називають "батьком польского письма"

Цікаво, що Миколай Рей, вважаючи письменництво відповідальною громадською місією, був далеким від того, щоб сприймати себе за літератора. Всі свої твори він публікував під псевдонімом або безіменно. Намагався реагувати на поточні події, суспільні та політичні справи, завдяки чому його голос був присутній у тогочасних дискусіях. Миколай Рей відкидав естетичну функцію літератури, будучи переконаним, що письменництво має служити етичним та освітнім цілям, а відтак надавав важливого значення моральним посланням, а також релігійній пропаганді.

Пишуть, що письменництво його не годувало, але він жив у достатку через прибутки з маєтків, успадкованих від батька. Через два роки після того, як його батько помер, Миколай Рей одружився з Зофією Коснівною із заможної родини, з якою мав трьох синів і п’ятьох дочок. Наприкінці свого життя він володів, зокрема, двома містами, сімнадцятьма селами, дванадцятьма фольварками та будинками в містах.

Його біографи наголошують, що Миколай Рей брав активну участь у громадському житті, зокрема кілька разів був послом сейму. Підтримував тісні контакти з дворами Зигмунта I Старого та Зигмунта II Августа. У 1548 році прийняв лютеранство, потім кальвінізм і розпочав інтенсивну релігійну діяльність. Брав участь у синодах, засновував у своїх володіннях збори та школи.Помер 8 вересня 1569 року. Місце його поховання невідоме.

Битва, що зупинила турецьку експансію у Європу

Художник Роман Постемпський (1808-1878) "Ян ІІІ Собеський підписує у Журавному трактат з турками", фото: cyfrowe.mnw.art.pl

Під час польсько-турецької війни  від 25 вересня по 14 жовтня 1676 року під містечком Журавно відбулася упохальна битва : 16-тисячне військо під командуванням Яна ІІІ Собєського та Станіслава Яблоновського, якому допомагали козацькі загони, і 100-тисячна турецька армія на чолі з Шайтаном Ібрагім Пашею. Майже місяць тривали жорстокі бої. Украй виснажені сторони, усвідомивши безсенсовість подальшої січі, уклали Журавенський мир, який завершив війну і ще перед знаменитою Віденською битвою фактично зупинив турецьку експансію в Європу. Після підписання мирової угоди з турками, а також звільнення 12000 полонених, яких гнали в ясир, в жидачівському костелі провели урочистий молебень, участь в якому взяв і Ян ІІІ Собєський. 

А на 200-ліття однієї із найважливіших битв в історії тогочасної Європи під Журавном встановили пам’ятник у формі кам’яної колони на високому постаменті, який зберігся донині.

Палац Скшинських-Чарторийських

Антоній та Євгенія Скшинські за розмовою зі старим вояком перед своїм палацом у Журавно, фото: Енциклопедія Жидачівщини

Отож  у 1790 році місто стає власністю Адама Жебровського, який будує тут палац у вигляді підкови зі симетрично розташованими двома крилами. У палаці був зимовий сад і альтанка, обрамлена чавунною балюстрадою. Оскільки донька Жебровського Сусанна, одружилась з Владиславом Скшинським, то весь палацовий комплекс переходить родині Скшинських. Однак у 1904 році маєток згорів і більше не відбудовувався.

Після пожежі власник Журавно Антоній Скшинський за сотню метрів від згарища будує новий палац у стилі неоренесансу з елементами ампіру і сецесії, що є втіленням проєкту львівського архітектора, професора Владиславом Садловським.  Фасад палацу прикрасила ліпнина: алегорії на військову тематику, маскарони лицарів, гербові картуші тощо. У цей період парк навколо палацу теж було видозмінено

У 1930-х роках палац реставрували, дещо його розширивши, останні власники, подружжя Гелени Скшинської і Казимира Чарторийського. Пишуть, що найгарніше палац виглядав з боку великого саду, що й зараз оточує споруду. З цього боку фасад був підкреслений двома ризалітами неоднакової ширини з відкритою терасою між ними.

За совєтів і нині

фото: Вікіпедія

У радянські часи на території маєтку діяв дитячий протитуберкульозний санаторій. Палац був одним з його корпусів до пожежі 2004 року. Але відтоді не використовувався.

У 2023 році  Львівська обласна рада, військова адміністрація та благодійний фонд "HopeUA" підписали меморандум про реставрацію цього палацу. Тоді писали, що після реконструкції там планували облаштувати Центр психологічної допомоги дітям війни. Він мав стати першим таким в Україні. Зрештою, управління капітального будівництва Львівської обласної адміністрації повідомило про рішення розпочати аварійно-відновлювальних робіт палацу Скшинських-Чарторийських у Журавно з метою збереження історичного вигляду забудови та відновлення роботи діючого санаторію. Наразі іншої інформації про порятунок палацу немає.