АНДРІЙ КОЦКА — СПІВЕЦЬ КАРПАТСЬКОЇ КРАСИ
Андрій Коцка — один з найяскравіших представників Закарпатської мистецької школи. Славу та визнання не лише на Батьківщині, але й у Європі, художнику вдалося здобути ще за життя, щоправда, це не врятувало Андрія Андрійовича від тиску радянської репресивної машини. Мистецтвознавці кажуть, що Коцка ніколи не був номенклатурним художником, та на певні компроміси впродовж усього творчого шляху йому йти таки доводилося...
Він навчався в Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая, був з того «другого покоління» художників, які мали різні стилі та характери, але створили спільне явище закарпатського мистецтва. Портрети гуцульських та верховинських дівчат, які писав Андрій Коцка, стали його своєрідною візитівкою.
Андрій Коцка (1911-1987) народився в Ужгороді. Художню освіту отримав спочатку в Ужгородській вчительській семінарії, а потім — на факультеті монументального живопису в Академії Мистецтва у Римі.
Перша виставка робіт Андрія Коцки відбулася 1935 року в Ужгороді. Потім про його роботи схвально відгукувалися арткритики в Празі та Братиславі.
Колір — головний персонаж картин Андрія Коцки. Великі кольорові плями обрамлені пластичними лініями й спрощені форми створюють поетичний світ мистця. Він тяжів до постімпресіонізму, це особливо помітно у його пейзажах.
Андрій Коцка "Весна в Ясенях" (1970), "Рання весна" (1969), "Червоні гори" (1966)
Художник беріг пігменти, які привіз з Італії після завершення навчання. Він самостійно виготовляв емульсії для змішування фарб, і користувався цим методом довгі роки після повернення з Риму. Ймовірно, тому кольорова гама його робіт особлива й впізнавана.
Закарпаття на все життя залишалося його улюбленою темою. Прохолодна блакить неба і зелень полонин, празникові строї горянок дали творам Коцки унікальні складові елементи.
“Місяцями живу на верховині, аби зануритися у цей романтичний край… і водночас побачити джерела давньої культури горян”
Гори вчили його бачити світ розпростертим і цілісним. Андрій Коцка багато писав з натури. На Закарпатті художник не лише займався мистецькою працею, але й вчителював у тамтешніх школах, викладав дітям та молоді мистецтво, організував Будинок народної творчості.
Андрій Коцка "Старий гуцул" (1970), "Розмова" (1969), "Ланковий Кобаль" (1967), "Веснянка" (1968)
Іншим впізнаваним мотивом творчості Андрія Коцки був образ гуцулок. Це емоційні, загадкові, поетичні портрети, в яких митець шукав образ ідеальної жінки — веселої, щирої, життєрадісної, інколи сумної та задуманої, але завжди впевненої в собі карпатської красуні.
"Точні барви, як і точне слово. Важливо зрозуміти людину з її виразом обличчя, вникнути у її духовний світ. Порібно вкласти людину в художній образ, а не просто документально передати її обличчя. Створити цей образ…"
Андрій Коцка "Жіночий портрет", 1951
Ціни на Коцку постійно зростають. За останні 10 років вартість його живописних полотен побила рекорд, збільшившись на 100%. У 2006-2007 рр. кілька робіт Андрія Коцки було викрадено з українських музеїв та приватних колекцій. На жаль, ці оригінали й досі не знайдені.
Матеріал: Ія Степанюк
Візуальні матеріали: альбом "Андрій Коцка" (Київ "Мистецтво", 1973)
