$100 тис. на популяризацію козацьких пісень Дніпропетровщини виділить міжнародна організація з охорони історичних пам'яток ЮНЕСКО. Фольклор цього регіону внесли до списку нематеріальної спадщини людства. Унікальними назвали народні гурти "Криниця" з міста Підгородне, "Богуславочка", "Первоцвіт" із сіл Богуслав і Кочережки Павлоградського району.
— Фольклористи з Дніпропетровського університету їздили в 13 експедицій. Це єдина область, яка щось зробила для збереження народної творчості. Хоча козацькі пісні є й у інших регіонах, — розповідає фольклорист Ілля Фетисов, 39 років.
— Приналежність до козацької пісні визначається текстом і музичною мовою. В першу чергу, пісні, в яких змальовуються походи. Наприклад, "Ой, гук, мати, гук" із села Капулівка Нікопольського району. Пісні про козацьких ватажків — приміром про полковника Данила Нечая "Ой з-за гори та ще й з-за лиману" з міста Жовті Води. Є козацька лірика, навіть романс. В них текст іде або від невизначеного розповідача, або від самого козака. Там, де співається про кохання, зазвичай розповідає дівчина.
Не всі пісні про козаків, є козацькими. До цієї тематики зверталися автори в роки боротьби за незалежність України, 1917–1921 роки. Наприклад, "Їхав козак на війноньку" або "Стоїть козак на чорній кручі". Ці твори співають по селах, але старші виконавці зневажливо називають їх "триндичками".
Козацькі пісні в наш час частіше виконують жінки, рідше трапляються змішані гурти. Чоловічий спів — реліктове явище. Востаннє його зафіксували 2000 року у селі Гаврилівка Покровського району.
У гурті "Криниця" — вісім учасниць. Наймолодшій — 53 роки, а найстаршій — 82. Збираються двічі на тиждень. Їхніх пісень немає у збірках. Співають почуте від своїх батьків. Якщо помруть старші учасниці, молодь сама не зможе нічого заспівати — немає стимулу. "Народні хори" за радянської влади сформували стереотип, що народна пісня — це щось веселе під баян.
Протяжна козацька пісня сьогодні незатребувана. Багатющий репертуар "Криниці"не підійшов популярній зараз телепередачі "Фольк-мюзік". І колектив виконував у програмі сучасні жартівливі авторські композиції. Козацька пісня може зникнути через три роки.
2013-го до нематеріальної спадщини людства також внесли Петриківський розпис.
